Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 917/1924/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жаботиної Г.В., Жукової Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову та на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 рокуу справі господарського судуПолтавської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доОбласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго"простягнення 715 076,83 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Подшебякіна О.М.;- відповідача:Таращенко В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.12.2013 року позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (далі - ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго") на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 139 575,01 грн. - пені, 22 775,86 грн. - інфляційних втрат, 77 359,03 грн. - 3% річних та 7 585,70 грн. - судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014 року касаційну скаргу ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У травні 2014 року ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду, згідно якої відповідач просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2013 року на 24 місяці.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року заяву ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" задоволено та розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2013 року по даній справі на 24 місяці.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року ухвалу місцевого господарського суду від 22.05.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року та ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що важкий фінансовий стан боржника не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Також, скаржник зазначає, що невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості та наявність дебіторської заборгованості населення за спожиту теплову енергію перед боржником не є тими доказами, що підтверджують наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Надаючи відстрочку, суди виходили з того, що відповідач, незважаючи на збиткову діяльність, погасив заборгованість з оплати вартості отриманого від позивача природного газу з незначною затримкою. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виникнення прострочення з оплати основної заборгованості було спричинено несвоєчасним проведенням оплати за послуги з теплопостачання населенням перед відповідачем, а також різницею у тарифах на теплову енергію, які підлягали відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції боржник дотримується визначеного судом графіку сплати штрафних санкцій згідно рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2013 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скрутний матеріальний стан боржника, який виник з об'єктивних причин, а саме, у зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості, наявністю невідшкодованої різниці у тарифах з боку держави, а також несвоєчасною сплатою населенням та бюджетними установами заборгованості за спожиту енергію.

Враховуючи приписи статті 121 ГПК України, а також наведені у заяві обставини, зокрема скрутне фінансове становище боржника, яке виникло з об'єктивних причин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про надання розстрочки виконання рішення суду на 24 місяці, оскільки вказані відповідачем обставини є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України з якими законодавець пов'язує можливість розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року та ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року у справі №917/1924/13 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Г.В.Жаботина

Л.В.Жукова